– Вадиме, як починався ваш шлях у футбол?
– Я народився у Миколаєві. Мій шлях у футбол розпочався з футбольної школи «Торпедо». Хоча я досить пізно прийшов туди, мені вже було 15 років. Через два роки я закінчив цю школу, поступив на навчання в київський інститут. Під час навчання грав на першість Києва. Після навчання, повернувшись знов до Миколаєва, почав грати за різні аматорські команди.
– Як ви потрапили з аматорської команди відразу у першолігову команду «Миколаїв»?
– МФК «Миколаїв» в тому сезоні відчував великі труднощі з фінансуванням та гравцями. Тому, щоб дограти друге коло, із аматорської команди, де я грав, були запрошені гравці, в тому
числі і я. Мені і Валерію Сторубльовцеву вдалося закріпитися у складі «Миколаєва». Пізніше Валерій перейшов до охтирського «Нафтовика»
– Ви доволі пізно, майже у 26 років, почали грати на професійному рівні…
– Мені пощастило. Випав шанс, і я їм скористався.
– Як вам гралось у Миколаєві під керівництвом Руслана Забранського?
– Тренерський штаб був дуже кваліфікований. Дуже подобався тренувальний процес. Був гарний колектив і гарні відносини серед гравців. Мені добре гралося.
– Чому тоді не затримались у команді «Миколаїв»?
– Можливо, зіграло свою роль те, що я перейшов з аматорів, хоча і грав в деяких іграх с серйозними суперниками. Хоча головна причина, що програв конкуренцію більш висококласним гравцям.
– Чому пішли з «Суднобудівника»?
– Якщо порівнювати «Суднобудівник» з «Нивою-В», це як рівняти аматорську команду з професійною. В «Ниві» все на порядок вище. Тому, коли мені в обід зателефонували, я вже ввечері сів на поїзд у виїхав у Київ, де проводила свої збори «Нива».
– Якими навичками повинен володіти сучасний захисник?
– Добре, коли команда грає на «нуль». Сучасний футбол диктує такі вимоги, коли захисник повинен вміти усе. Повинен нав’язувати боротьбу, вміло вибирати позицію, починати атаки, підключатись до цих атак, добре грати на «стандартах». Захисник зараз повинен бути дуже різнобічним.
– Як ви ставитеся до різноманітних спільних заходів вболівальників з гравцями команди «Нива»?
– Дуже позитивно. Такого не було в жодній команді, за яку я грав. Дуже приємно, що є люди, яким не байдужа доля команди. Такі заходи дуже радують.
– Найкраща з проведених вами ігор?
– У Миколаєві це гра з маріупольським «Іллічівцем», коли ми виграли 4:0. У Вінниці – це всі ігри, які ми проводили. Навіть ті, в яких ми грали внічию. Навіть з програних матчів є що почерпнути для себе. Дуже подобається атмосфера на стадіоні. На кожну гру виходиш грати з максимальним бажанням.
– За дев’ять ігор, зіграних за «Ниву», ви отримали чотири жовті картки. Чи не забагато?
– Можливо, у мене така манера гри. Я не люблю поступатися на полі супернику. Можливо, десь граю жорстко, але це не навмисно. Ніколи і нікому не бажаю нанести травму.
– Граючи на професійному рівні, свій перший м’яч ви забили саме граючи в «Ниві». Чи збираєтеся поповнювати свій гольовий рахунок?
– Для мене першочергове завдання не забиті м’ячі, а оборона. Допомагати команді зіграти на «нуль». Якщо заб’ю гол, то добре. Для себе такої задачі – забити м’яча, я не ставлю.
– Декілька слів про вашу родину?
– Моя родина – це моя мати та сестра. Мати мешкає в Київській області, а сестра у Києві. Сестра нещодавно вийшла заміж і чекає поповнення вже у своїй родині. Взагалі я мешкаю у Миколаєві.
– Чим займаєтеся у вільний час?
– Я люблю активний відпочинок. З Валерієм Сторубльовцевим граємо у великий теніс. Люблю плавати. Проводити час з друзями. Приділяю багато уваги двом своїм похресникам, коли буваю у Миколаєві..
– Декілька слів про вінницьких вболівальників?
– Вони дуже добре ставляться до нашого клубу. Таких вболівальників, без перебільшення, я ще не зустрічав. В Миколаєві вболівають зовсім по-іншому. Там все залежить від результату. Коли команда виграла, до неї добре ставлення. Якщо програла – ставлення протилежне. У Вінниці вболівальники завжди з командою, незалежно від результату. Встають, аплодують, дякують. Пишуть у соцмережах. Дякуємо їм за це. Ми будемо радувати їх своєю грою та, сподіваюся, що і своїми результатами.
Матеріал офіційному сайту «Ниви-В» надав Л. Загоруйко