– Сергію Павловичу, коли Ви пов’язали своє життя з футболом?
– Ще з дитинства, як і всі хлопці. Грав за школу, за університетську команду. Свого часу займався навіть в СДЮШОР Запоріжжя. Щоправда, по класу легкої атлетики. Після закінчення університету отримав запрошення в запорізький «Металург», в науково-методичну групу, яка практикувалась в провідних футбольних клубах.
– Що це за науково-методична група?
– До неї входили різні підрозділи. Був підрозділ, що відповідав за тактико-технічні дані, другий – за медичні данні, інший за науково-методичні. Я входив до групи, яка відповідала за фізичну підготовку та реабілітацію футболістів.
– Цьому ви навчались в університеті?
– Так, в Запорізькому державному університеті у мене була спеціалізація «олімпійський та професійний спорт».
– Ви працювали в команді з Томахом?
– Ні. Він був до мене і вже після того, як я пішов в іншу команду. Коли я працював в команді, там тоді часто мінялись тренери. Тому побачив дуже велику кількість методик тренування.
– Чому пішли з Запоріжжя?
– Тоді «Металург» «вилетів» у першу лігу, а мене разом з лікарем Семен Йосипович Альтман запросив до сімферопольської «Таврії».
– Чому пішли з «Таврії»?
– Рік я відпрацював з Альтманом, команда тоді не виконала своєї турнірної задачі. Потім прийшов головним тренером Олег Романович Лужний, але ми знову не виконала своє завдання на сезон. Тоді була зміна тренерів, які прийшли зі своєю командою фахівців, і нас звільнили.
– Після Сімферополя працювали ще в якій-небудь команді?
– Ні, була перерва в роботі, доки мене не запросили у «Ниву-В».
– Як потрапили до Вінниці?
– Я переїхав до Вінниці на постійне місце проживання в зв’язку з конфліктом на сході України. До того ж я народився у Козятині. Це моя батьківщина. Тут мешкають мої батьки.
– Чи є якісь особливості в роботі у Вінниці в порівнянні з іншими командами?
– В кожній команді є свої нюанси. У Вінниці трохи відрізняється рівень клубу в порівнянні з командою Прем’єр-ліги. Є свої особливості в організаційних моментах і в інших питаннях. Але все це лише питання часу.
– Як гравці віднеслися до вашої появи і до фізичних тренувань?
– Дуже позитивно. Я представив гравцям свою методику фізпідготовки і вони її сприйняли, провели сезонну підготовку досить плідно. Всі працювали відповідально та якісно.
– Ніхто не обурювався?
– Ні. Сучасний футбол дуже атлетичний, можна навіть сказати силовий. Раніше в такий футбол грали англійці, а інші – за рахунок техніки. А зараз всі розуміють, що треба грати не лише за рахунок техніки, але й за рахунок швидкісних та силових якостей.
– Чи працюєте з кимось із футболістів індивідуально, щоб покращити його фізичні данні?
– Так. Ми проводили тестування, виявляючи сильні та слабкі сторони кожного і намагались підтягти до належного рівня фізичні якості гравців.
– Ви спостерігаєте за грою футболістів «Ниви-В» під час матчів, як вболівальник чи суто з професійного рівня?
– Я дивлюсь не футбол, а результати своєї праці. Відмічаю для себе де ще потрібно підправити, попрацювати з кимось з гравців.
– Всі вболівальники позитивно відгукуються про результати вашої праці та про фізичний стан гравців. Дякуємо вам за це.
– Ми будемо робити все можливе для того, щоб команда радувала вболівальників своєю грою.
Інтерв’ював Олег Семенов