– Вітаю, Дмитре. Нагадай твій шлях у великий футбол. Яким він був?
– Я в 7 років пішов у ДЮСШ “Металург” (Запоріжжя). Мій перший тренер — Шаповалов В.П. Звичайно, мій футбол почався з двору. Я вже років з 4-х грав зі старшими хлопцями.
– Твоя позиція на футбольному полі залишилась та ж сама, на якій грав в дитинстві, чи з роками її змінював?
– В основному я все життя грав саме в центрі поля.
– Цієї зими ти набув статусу вільного агента і поїхав на перегляд за кордон. Чому не склалось?
– Я хотів поїхати. Але люди, які мені допомагали підвели! Я всю зиму провів вдома, підтримував форму з різними міськими командами.
– З яким настроєм повернувся в ряди “Ниви”?
– З чудовим. Так би мовити, повернувся до сім’ї.
– “Нива” в минулому сезоні і в теперішньому. В твоїх очах, щось змінилось за цей проміжок часу?
– Моя думка — не особливо змінилося щодо побуту, полів, інфраструктури! Зміни тільки щодо складу футболістів. Кожні півроку багато гравців іде і приходить.
– Вінницькі вболівальники нерідко називають тебе “майстром стандартів” …
– Майстер стандартів — Андреа Пірло, а я поки навіть не його ліва нога). Лестять вболівальники мені (сміється).
– Лестять чи ні, проте таке прізвисько до тебе вже приклеїлось.
Ти згадав про Андреа Пірло як майстра стандартів. А ось цікаво, хто є більш гідним цього звання: той же Пірло чи Франческо Тотті?
– Мені більше подобається Пірло, хоча обидва є майстрами з великої літери.
– Якби тобі доручили пробити штрафний/пенальті на останній секундах гри, ти б витримав такий психологічний тиск?
– Так! Мене важко вивести із себе. Я врівноважений по життю.
– За чемпіонатом світу з футболу слідкуватимеш?
– Звичайно. Вболіватиму за Іспанію, полюбляю красивий та комбінаційний футбол
— Декілька слів вболівальникам.
– Бажаю вам терпіння та віри в команду. Таке місто як, Вінниця, мінімум заслуговує на команду першої ліги.
Спілкувався Андрій Пацановський
Загальне редагування прес-служби СФК «Нива»
Фото Анни Вильганюк