Борячук Олександр. Народився 25 квітня 1991 року. Захисник. Зріст 182, вага 77.Грав за команди: «Патріот» Тульчин(2011/12-2013/14) – 33(5) + кубок 5(1); ФК «Вінниця» (2012/13-2015/16) – 47(6) + кубок 2(0); «Дорожник» Погребище (2014/15) – 3(0); «Факел» Липовець (2015/16) – 5(1); «УкрАгроком» Приютівка (друга ліга) (2011/12) – 15(2) + кубок 2(0); «Нива-В» Вінниця (2016/17) – 19(0) + кубок 3(0)
– Олександре, де ви народились? Як починався ваш шлях у футболі?
– Я народився в Вінниці. В дитинстві дуже любив грати у футбол, тому мій батько завів мене в дитячо-юнацьку спортивну школу «Нива». Вже звідти й почався мій шлях у футбол.
– Ви практично весь час грали не на професійному рівні, чи не важко зараз грати в команді майстрів ?
– Ні не важко. Головне грати у футбол, старатися і працювати над собою.
– Як для захисника ви багато забивали граючи в чемпіонаті області ?
– Просто так склалося. Знаходився в потрібному місці в потрібний час.
– Чи побачимо ми голи у вашому виконанні в «Ниві» ?
– Дуже б хотілося. Я сам цього дуже бажаю. Тому рано чи пізно це обов’язково трапиться.
– Ваш молодший брат граючи в дублі донецького «Шахтаря» забив 52 голи у 72 іграх. Зараз, у 10 іграх, за основу «Шахтаря» забив вже три м’ячі . Це сімейна традиція багато забивати?
– Можна сказати й так. Це його привіти мені.
-Дивитеся матчі з його участю ?
– Звичайно. Жоден намагаюсь не пропустити і завжди вболіваю за нього.
– Коли команда програє, що може «завести» команду для того щоб відігратися ?
– Тут кожен футболіст потрібен розібратися в собі і заграти на «повну». Це можливе якщо кожний прикладе для цього свої зусилля.
– Яка гра запам’яталась найбільше і чому саме ?
– Це товариська гра з дублем донецького «Шахтаря» в минулому році (прим. гра завершилась 3:0 на користь «Шахтаря»). Особливо запам’ятався перший тайм. Тоді м’яч майже весь ігровий час був у донеччан, вони домінували весь тайм.
– Чи були під час зимової перерви пропозиції від інших клубів ?
– Пропозицій не було. До того ж я бажаю і надалі грати за вінницьку «Ниву» – за команду свого рідного міста.
– Чи завжди задоволені своєю грою в захисті ?
– Не завжди . Є іноді помилки. Але я намагаюся щоб їх було поменше. Завжди хочеться зіграти якомога краще.
– У вас на футболці № 23. Цей номер з чимось пов’язаний ?
– Так. У мене брат народився 23 квітня, тому й обрав саме цей номер.
Який період своєї кар’єри ви вважаєте найкращим ?
– Звичайно теперішній. Я граю у рідному місті. За моєю грою спостерігають родичі та друзі.
– Як проводите свій вільний час ?
– Ходжу зі своєю дівчиною у кіно, театр. Люблю грати у боулінг. Намагаюся цікаво проводити свій вільний час.
– Розкажіть про свою сім’ю та вподобання ?
– Моя сім’я це – мати ,батько, молодший брат. Є дівчина, з якою маю намір одружитися. Серед вподобань на першому місті звичайно футбол.
– Ваші побажання вболівальникам «Ниви» ?
– Щоб якомога більше їх приходило вболівати за нас. А ми будемо намагатися радувати їх своїми перемогами, якісною грою, самовіддачею.
Інтерв’ював Л.Загоруйко