Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю вболівальника “Ниви” Віталія Власова, який відкатав “золотий сезон 2018-2019”, тобто не пропустив жодного матчу нашої команди.
– Мої вітання, Віталію. Пам’ятаєш коли вперше потрапив на стадіон?
– На стадіон мене привів дядько, надворі був 1991 рік. А самотужки вже прийшов на кубковий матч, коли “Нива” грала проти “Шахтаря” в 96-му році. Цей матч пам’ятаю досі.
– Наскільки сильно на тебе вплинула атмосфера вінницького стадіону тих років?
– Отримував велике задоволення, особливо від феєричних сейвів Володимира Циткіна. Багато інших футболістів також не залишали байдужими: Гайдаржи, Солов’єнко, Паршин.
– Бажання вболівати за “Ниву” не зникло після спаду гри команди в 97-му році та опісля?
– Ні. Важко бути без зелено-білої команди. Вболівання як пристрасть, від нього нереально відмовитись
– Пам’ятаєш свій перший виїзд?
– Таке важко забути. Виїзд в Київ, на матч проти місцевого “ЦСКА”. Нас тоді закидали камінням. Додому їхали з побитим склом в автобусі.
– Наскільки команда тих років відрізнялась від відомої вінницькому вболівальнику команди, яка грала в фіналі Кубку України?
– Важко порівнювати, обидві були «на ходу» в свій час. Боровик, Кондратюк, Пахолюк, Рябцев. Їх я запам’ятав найбільше.
– Важко оминути період твого вболівання за команду на чолі з Федорчуком. Як тобі гра клубу на той момент?
– Перше, що можу зкадати, це 4:0 в Олександрії. На том виїзді я був разом із Романом Грушком. Неймовірні відчуття та шикарна гра “Ниви” вразили. Козьбан, Пилявський, Бовтрук, Найко, Герасимець: команда-цукерка, хотілось смакувати цією грою. Хто був в Олександрії, той і зрозуміє ті відчуття. А взагалі це була команда, з якою пов’язують лише позитивні емоції
– Сьогодні гра “Ниви” не схожа на гру команди-переможниці кубку Ліги. Гіркий осад не притупляє фанатські відчуття?
– Звичайно, що ні. Я розумію, що з фінансами у нас не так, як було тоді, але головне на сьогодні – існування команди! А вболівати потрібно і віддаватись своїй справі також варто. Вінниця завжди була в плані підтримки на вищому рівні. Навіть коли програємо, все одно вболіваємо до останньої секунди.
– Розкажи про свій “Золотий сезон”.
– Все почалось зі спілкування з вболівальником зі стажем Олегом Семеновим. Він направив мене до козятинських хлопців, які збирались їхати підтримувати “Ниву”. З того моменту я об’їздив з ними половину України і не жалкую про це.
– Які виїзди тобі найбільш запам’яталися в цьому сезоні?
– Відвідини Новограда-Волинського і особливо Ужгорода. На Закарпатті побували тоді, коли сакури квітнули.
– Як гадаєш, що потрібно «Ниві» для покращення ігрового результату?
– Декілька сильних гравців не завадили б. І більше сприяння «Ниві» з боку місцевої влади. А теперішнім гравцям раджу більшої відданості, як командам 1990-х та 2000-х років, командної зіграності. А ми підтримку організуємо!
– Що побажаєш вболівальникам?
– Завжди підтримувати команду, тримати високу планку. Неважливо, виграємо ми чи навпаки. Свою роботу маємо виконувати завзято!
Спілкувався Андрій Пацановський