Розлоге інтерв’ю Дмитра Рогозюка сайту “СпортАрена”

Хто такий Дмитро Рогозюк, і чому йому довелося спішно приймати друголіговий клуб?

24 грудня 2018 року із Вінниці пролунав сигнал SOS – за певною інформацією, клуб навіть надсилав у ПФЛ лист про виключення себе із членів організації, що означало б утрату професіонального статусу та зняття з Другої ліги. У підсумку клуб продовжив існування з новим власником. Ним став лідер місцевих ультрас, заряджаючий зелено-білого сектора Дмитро Рогозюк.

В інтерв’ю Sport Arena він розповів про те, як він прийняв клуб, що думає про його подальші плани та як буде відстоювати інтереси вінницького футболу і з точки зору клубу, і з точки зору гравців, і з точки зору вболівальників.

«Можна буде стати членом народного клубу Нива»

– Ви – власник улюбленого клубу. Чи могли б колись таке уявити?

– Ні, чесно кажучи, подумати про таке б не міг. Але з подібним ми зустрічалися при відродженні вінницького футболу. Була ініціативна група, проводилися зустрічі з Вадимом Кудіяровим, уболівальницьким колективом. Коли створювалася Нива-В, йшов процес заявки на всеукраїнські турніри, ми всі працювали пліч-о-пліч і було таке відчуття причетності.

– Які нині ваші функції – президентські?

– Ні, більшою мірою директорські. Ваш дзвінок застав мене якраз під час процесу переоформлення клубу. Багато паперової роботи. Все треба зробити правильно й чітко.

– Давайте відволічемося від цього. Пригадаймо, коли ви почали фанатіти?

– Вперше почав ходити на стадіон ще школярем – десь у 2004-05 роках. Тоді Ниву очолював Володимир Безсонов. Була така хороша штука – із віддалених куточків міста вболівальників підвозили на стадіон автобусом. От я й їздив. Після того старався не пропускати жодної гри. Коли клуб зникав, із усіма сумував. Коли відроджувався – відразу ходив на стадіон. У 15 років потрапив у активне фанатське середовище, а вже через кілька років спробував себе в ролі заряджаючого. Так усе й пішло…

– Вінницька Нива постійно поруч із лідерами, але медалі та підвищення в класі обходять команду.

– Давайте чесно: ми не те, що десь недопрацьовували, команда відштовхувалася від власних можливостей. Звісно, я суджу як уболівальник. Були й у нас свої ідеї, не всі вдалося втілити. Тому, розуміючи, що ідеї фанів – цінні, будемо старатися їх втілювати в життя. Вже зараз можна стати членом нашого клубу. Буде розширено мережу продажу квитків на матчі. І всі ці нововведення будуть втілені в життя вже із початком наступного кола чемпіонату.

«Вовк заслуговує тільки на теплі слова»

– Василь Вовк як постать для вінницького футболу – як його оціните?

– Василь Васильович від нас заслуговує тільки на теплі слова. Це та людина, яка відродила футбол на Вінничині. Він підставив плече, вів клуб, поки мав таку змогу. І всі свої зобов’язання виконував – а коли настали у нього скрутні часи, він чесно сказав, що більше не зможе утримувати клуб. Це був чоловічий вчинок.

– Як ви, як уболівальник команди, ставилися до його заяв про зняття Ниви з турніру? Таких було немало…

– Вовк – експресивна людина. Звісно, після перших двох разів ми дуже переживали. Але є ж інші джерела, де можна це все перевіряти. Далі ми вже знали, коли тривога, а коли можна продовжувати чекати наступного туру. Справжній дзвіночок прозвучав у кінці грудня, коли пішов лист від тодішнього директора Мартиновського в ПФЛ про зняття клубу. Ось у цей період пішли справжні хвилювання, це вже були не просто емоції керівника клубу.

– І як реагували на цю ситуацію? Як вдалося спинити поїзд, що летів у прірву?

– Насправді відбулася проста чоловіча розмова – нічого такого особливого не було. За підсумками зустрічі за участі Вовка, Кудіярова, фанатських лідерів ми досягли домовленості, що не треба припиняти членство клубу в ПФЛ. Звісно, у нас непроста ситуація, але ми повернулися до давніх задумок щодо пошуку інвесторів. Поставили собі за мету за будь-яку ціну зберегти клуб. Шанси на це дуже великі.

«Місцева влада забезпечує біля третини потреб клубу»

– Реалії українського футболу такі, що є лише три шляхи клубу, і щодалі – то менш реальні: або держава буде викидати гроші на професіональний спорт, або знайдеться великий босс, який покриє всі витрати, або досягнуть консенсусу й об’єднають зусилля кілька дрібних підприємців. Який із шляхів для вас оптимальний?

– Звичайно, всі ці три шляхи нами розглянуті. І ми не можемо вчепитися за один і лізти по ньому, як по канату. Добре було б знайти великого інвестора, який прийде із валізою грошей і все буде у нас в ажурі. Але в Україні – а в таких містах, як Вінниця, особливо – не обійдешся без діалогу із місцевою владою. І без її підтримки спорту як соціального проекту.

– Такий діалог є?

– Є, хоча й не в такому обсязі, як нам би хотілося. Ми, до речі, не про гроші як такі лише ведемо мову: а допомогти вирішувати питання зі стадіоном? А забезпечити притік інвестицій у футбольний клуб? Це все залежить від доброї волі місцевої влади. Інвестори ж можуть або мати добру волю до футболу, або певні соціальні зобов’язання, на які їм вкаже влада. На жаль, у Вінниці таких людей не-ма-є.

Ми не перший рік намагаємося цього добитися, але ніяк не можемо. Нема у Вінниці іншого настільки відвідуваного спортивного заходу, як футбольних матчів Ниви. Здається мені, у нас на один матч ходить більше людей, ніж на інші види разом узяті. Але підтримки у питаннях, про які я сказав, не вистачає. А буде вона – все у нас вийде.

– Хоча б копійку від місцевої влади ФК Нива (Вінниця) отримує від обласної чи місцевої влади?

– Так. Є домовленості, які нікуди не ділися й не порушуються – 2 мільйони гривень виділяє нам на рік область.

– Це третина річного бюджету клубу чи навіть менше?

– Для існування клубу в рік треба 5-6 мільйонів.

«Я – вболівальник, для мене не фонтани головне»

– Всі ми знаємо, звідки родом президент та прем’єр-міністр України. З боку Порошенка, Гройсмана чи Roshen’у була якась підтримка?

– Наскільки я знаю, коли з ними на діалог виходили, то чули відповідь: «Нам футбол нецікавий». Всі нас підтравлюють: «Ваші, вінницькі, при владі!» Що нам відповідати? Показувати на «Донбас-Арену», яка з’явилася при «донецьких»?

– Зате у вас фонтани…

– Ну, так. Ми вдячні за ці фонтани, спасибі. Справді, це все є. Про нашу область тільки через них і говорять, багато туристів. Добре це – чи погано, вирішувати вам. Однак ви можете зрозуміти, що головне для мене, як уболівальника. Це точно не фонтан.

– Давайте про те головне, що може зараз цікавити вболівальника. Невідомо, хто є головним тренером Ниви. Невідомо, хто буде грати навесні за команду. Невідомо, коли вихід із відпустки та де пройдуть збори.

– Перше питання, яке вирішує керівництво клубу, це питання головного тренера. Ми ведемо діалоги, очікуємо від кандидатів на відповідь. Навіть на це фінансування у нас є кандидати. А от коли буде це призначення, новий головний тренер буде підбирати гравців, верстати календар підготовки і так далі. Найголовніше, що я розумію – керівництво не повинне лізти в роботу тренерів. У нас має бути спілкування, постійний контакт, але у кожного – своя робота.

– Попереднє керівництво збиралося вирішити питання нового головного тренера до 31 грудня 2018 року. Зараз у нас, вважайте, середина січня нового року. Чи визначили для себе дедлайн, до коли треба визначитися із цим питанням?

– Давайте подумаємо. Упродовж двох тижнів має все стати ясно. Якраз призначимо тренера, він запустить збори і почне працювати. Зрозумійте, ми ж не пропонуємо людині 2 мільйони зарплати на рік, щоб вимагати відповіді негайно і зараз. У людини є свої плани, своя робота. І щоб вона сказала «так», треба, щоб все було зважено.

«Ведемо перемовини з потенційними тренерами і сподіваємося максимально зберегти склад»

– А щодо складу?

– Ми будемо боротися за те, щоб зберегти футболістів. Якщо не буде змоги забезпечити їм умови для оплати праці, попрощаємося, подякуємо за роботу.

– Їх на контракті 14?

– Так.

– Ви не боїтеся, що втратите і їх, якщо дотягнеться до того терміну, коли вони зможуть розірвати угоди через заборгованість?

– Звісно, ми проінформовані про таку можливість. Спілкувалися з гравцями, перешкоджати їм не будемо, якщо вони захочуть скористатися таким пунктом – він є, його треба виконувати. Врешті-решт, це ж не те, що ми не хочемо виплачувати кошти, ми не можемо. Не з власної ініціативи ми це робимо. У нас справді скрутне становище. На сьогодні, будемо відверті, при тому фінансуванні, яке у нас є, нам не під силу буде втримати всіх гравців.

– І коли збігає той термін, коли гравці зможуть розривати за боргами контракти?

– Десь 14-15 січня. Фактично, у нас двомісячна заборгованість буде за неігровий період. Якщо ж за цей час у нас щось зміниться в позитивну сторону, ми відразу вийдемо на гравців і спробуємо максимально залишити всіх лідерів, якщо вже не зможемо всіх.

– Є кілька шляхів комплектації: запрошення іногородніх «легіонерів» чи пошук безіменних гравців у чемпіонаті області?

– Раз нема коштів – будемо шукати тих, хто хоче себе проявити. Самі знаємо, що є футболісти, які шукають такі варіанти. Отже, будемо орієнтуватися на Вінницю й область.

А будуть кошти на пошук по всій Україні – будемо шукати. Самі розумієте, в Вінницю ніхто із майстрів не приїде, якщо їм не запропонують хороші умови. Будемо фінансово неконкурентоспроможні – програємо.

– Чи є зараз вінницькі гравці із інших клубів, яких спробуєте повернути?

– Та ми б і раді. Ми читаємося в Інстаграмі із нашими футболістами, і я бачу, що є хлопці, хто грає у Польщі, Чехії. Не скажу, що клас футболу там вищий, але, напевно ж, у фінансовому плані нам з ними зараз не тягатися. Риба шукає, де глибше, а людина – де краще.

– Процитую біографічну довідку про вас із сайту ФК Нива (Вінниця):

Дмитру Рогозюку – 25 років.

Відомий, як один із лідерів вінницьких ультрас.

Вища освіта, закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. Навчається в магістратурі Київського національного будівельного університету.

Призер чемпіонату країни із фрі-файту (українського національного виду змішаних єдиноборств).

Тепер уточнююче питання: який у вас досвід роботи в футболі та керівництві?

– Щодо футболу – я ним займався до фрі-файту. Грав на позиції воротаря. Само собою, як уболівальник багато ходив на стадіон. Є кандидатом у майстри спорту.

Щодо досвіду роботи – був військовослужбовцем, три роки служив за контрактом, був головним сержантом взводу. Два роки після цього займався підприємницькою та громадською діяльністю.

Але ніколи не випадав із контексту життя ФК Нива – тісно спілкувався із Вовком та Кудіяровим, із командою. Їздив на матчі. Брав участь у роботі ініціативної групи із відродження клубу. Просто раніше не афішував цього, а тепер взяв на себе відповідальність.