Пішов з життя відомий вінницький спортивний журналіст, футболіст і палкий вболівальник “Ниви” Володимир Шафір

Сьогодні вранці пішов із життя відомий вінницький журналіст Володимир Шафір. Останніх два роки він дописував на сторінки інтернет-видання Vlasno.info. Його спортивні новини були унікальними, такими, що сягали всеукраїнського або навіть світового масштабу.

– Батько став журналістом лише тоді, коли пішов на пенсію. Тобто, у 60 років, – розповідає Михайло Шафір, син Володимира Яковича. – Виходить, що він мене долучив до спорту, а його — до журналістики, адже на той час вже більше 10 років працював кореспондентом. До речі, свою сестру Ольгу теж заохотив до журналістської праці. А батько з дитинства захоплювався спортом. Ще юнаком очолив дублюючий склад футбольної команди “Локомотив”. Мене та двох онуків закохав у шахи. Маємо у своєму доробку багато нагород та призів, в тому числі і чемпіонських. І футболом онуки залюбки займаються завдяки своєму дідові.

Цікаво, що Володимир Якович представлявся “юним кореспондентом”, коли телефонував до нас у редакцію. Натякав, що для журналістського досвіду у нього ще досить “молодий” стаж.

– Навіть за цих дев’ять років роботи журналістом батько встиг чотири рази отримати нагороди на Всеукраїнському конкурсі спортивної журналістики “Україна олімпійська”, – зазначає Михайло Шафір. – Працював постійно, хоча два останніх роки важко хворів. До виконання будь-якої роботи ставився відповідально. Був дуже порядною, щирою та чесною людиною. Ніколи нікого не обманював та не зраджував. І своїх дітей та онуків так виховував. Через загострене почуття справедливості відмовився навчатись у Вищій партійній школі в Москві та не вступив до лав комуністичної партії. А в радянські часи лише партійна приналежність давала можливість просування кар’єрними сходами. Проте, він не хотів бути гвинтиком в системі.

За словами Михайла, улюбленою справою в житті його батька залишалася розробка креслень для української техніки.

– Ще після закінчення Горьковського політехнічного інституту за спеціальністю електроенергетик батько влаштувався на роботу в знаменитий радянський “Атоммаш”, що в Ростовській області. Під його керівництвом працювали близько 20 тисяч людей, – продовжує син Володимира Шафіра. – Напевне, він був єдиним керівником такого рівня і безпартійним водночас. Просто для батька головним життєвим кредо була правда. Боротися за правду та завжди мати свою думку вчив і нас, своїх дітей та онуків. Тож, коли переїхав у Вінницю, пішов працювати інженером-конструктором на заводі “Термінал”. Виготовляв креслення роботизованого комплексу штампування та інші креслення складної техніки.

Поховають Володимира Яковича Шафіра 20 вересня у Вінниці. Прощання – о 10.45 біля будинку № 145 по вул. Коріатовичів (екс. Свердлова, кінцева тролейбусів).

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким відомого вінницького журналіста.

Джерело: vlasno.info