Основні підсумки прес-конференції президента «Ниви» Василя Вовка

Сьогодні, 24 вересня, у конференц-залі вінницького готелю «Поділля», відбулася прес-конференція президента «Ниви» Василя Вовка. На ній були присутні журналісти та небайдужі вболівальники. Велася онлайн-трансляція заходу. 

Василь Васильович окреслив низку проблемних питань щодо якості суддівства в другій лізі , матеріальної бази нашого клубу, відзначення ювілею вінницького професійного футболу тощо. Далі він відповів на запитання представників преси і вболівальників.

Ось основне із доповіді Василя Вовка.       

 

  1. Чи будемо відзначати 60-річчя?!

Вінниця завжди була футбольним містом  й нема жодного сумніву, що вона має таким залишитися. Місту над Бугом є чим пишатися, у нас виросли та стали видатними багато гравців вінницької команди майстрів. Немає сенсу всіх перераховувати, оскільки Вам, шановні земляки, їх прізвища добре відомі.

Завдяки любові до футболу начальника Вінницької залізниці Петра Кривоноса у Вінниці в 1958 році з’явився перший професіональний клуб.

21 січня 1958 року  газеті “Вінницька правда”  було розміщено таку інформацію: “Йдучи назустріч проханню місцевих партійних, радянських і профспілкових організацій, комітет по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів СРСР включив до участі в футбольному розіграші першості країни по класу “Б” команду вінницького “Локомотиву”.

16 квітня 1958 року на стадіоні центрального парку відбулася історична перша зустріч команди майстрів Вінниці. Під керівництвом Костянтина Щегоцького  “Локомотив” зіграв проти “Спартака” зі Станіслава (нині – Івано-Франківськ). 7 тисяч вінницьких вболівальників були вкрай задоволені стартовою перемогою нового колективу.

Потім протягом 60-ти років було багато гучних перемог, неприємних поразок – але вінницький футбол завжди мав свій почерк, своє обличчя. Незабутній 1996 рік подарував нам участь рідної команди в розіграші Кубку кубків УЄФА.

СФК «Нива», шануючи традиції й історію, звернувся до обласної й міської влади з пропозицією організувати відповідні заходи в честь ювілейної дати. Від мера нам відповіли, що не мають змоги фінансувати такі заходи, хоча в нашому листі взагалі мова не йшла про гроші (копія додається).

Голова Вінницької обласної адміністрації пообіцяв розглянути це питання у вересні.

Ми готові прийняти посильну участь, але організація має бути за владою.

На сьогодні, наприклад, я маю попередню домовленість про приїзд у Вінницю ветеранів київського «Динамо», очолюваних відомим в минулому футболістом Віктором Хлусом.

  1. Чи має майбутнє професіональний вінницький футбол?!

З 2012 року футбольна пустота, й лише в 2016-му нам вдається здійснити перші кроки до відродження великого футболу на Вінниччині. Третій рік намагаємося підвищитись у класі, оскільки такий регіон має усі підстави бути представленим у футбольній еліті.

Не виходить. Чому? Я вбачаю кілька причин.

а/ «Великий бізнес» Василя Вовка, або що краще: футбол чи «хмарочоси». 

Чомусь усі вирішили, що це приватна справа Василя Вовка, це його бізнес. Доводжу до вашого відома, що ніякого бізнесу немає, будь-яких прибутків ні я, ніхто інший від клубу не отримував й не отримує. У 2016 році було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Нива-В» виключно для проходження ліцензування, оскільки заявитись у професіональні змагання може лише команда, яка представляє суб’єкт господарювання.  Мені було запропоновано протриматись до кінця 2016 року, а там обіцяли підтягнути фінансування, матеріальні та інші ресурси.

Не сталося. Оцінивши ситуацію, я, знаходячись у місті Львові, 8 січня 2017 року,  по телефону запропонував своєму колезі – віце-президенту Вадиму Кудіярову розпочати процедуру зняття команди зі змагань.

Буквально наступного дня він мені повідомив, що голова облдержадміністрації пропонує продовжити участь в чемпіонаті, й виділяє частину коштів для фінансування. Так продовжується до цього часу – нас підтримує Коровій Валерій Вікторович, до сезону 2018/19 мали також грошову та іншу допомогу від мера – Моргунова Сергія Анатолійовича.

У цьому році, окрім надання поля міського стадіону для офіційних матчів й трьох тренувань на тиждень – міська влада відмовила у будь-якій іншій підтримці (копія листа додається). В чому причина – мені невідомо!

Довідково: На розвиток фізичної культури і спорту на 2018 рік з бюджету міста Вінниці передбачено 36 235 85 гривень (тридцять шість мільйонів двісті тридцять п’ять тисяч вісімдесят п’ять гривень) – /копія листа виконавчого комітету Вінницької міської ради – додається/. Невже немає змоги викроїти з цієї суми 480 тисяч гривень, які нам так необхідні у цьому році?)

Клуб не має бази. На наші прохання надати для облаштування заміської бази територію у минулому дитячого санаторію імені Коцюбинського – виразної відповіді не отримали. Так само, як немає реакції на запит про передачу в оренду СФК «Нива» Центрального міського стадіону (копії  додаються).

Разом з тим ми звернулись до мера з проханням почати хоча би частковий ремонт ЦМС (на основному стадіоні області відсутні туалети, «зрізане» освітлення, не працює електронне табло, немає доступу до мережі Інтернет тощо),  але отримали відповідь,  що асигнування на такі цілі не передбачені (копії відповідних документів додаються).

Якщо Бог допоможе, й команда підвищиться у класі – нам не буде де грати, зазначений стадіон в такому вигляді не має шансів атестуватись для Першої ліги.

Потрібно шукати інше місто (на території області, чи поза межами Вінниччини), де функціонує відповідна арена.

Кажуть, давно визрів й зафіксований в кулуарних домовленостях план знесення Центрального міського стадіону, й будівництва на його місці житлових висоток. Якщо це правда, тоді зрозуміло, чому будівельним олігархам і їх владним покровителям не потрібна команда майстрів у Вінниці!

б/ А судді хто?!

З відкритого листа футболістів й тренерів до панів А.Павлека, С.Макарова, Л.Лучано (копія додається):

«Звертаються до Вас гравці та тренерський штаб вінницької команди «Нива». Останньою каплею в чаші терпіння стало ганебне суддівство гри 9-го туру між командами СК «Чайка» (с. Петропавлівська Борщагівка) – СФК «Нива» (м. Вінниця).

У кожному домашньому матчі команда своєю грою намагається влаштувати для своїх вболівальників (вінницький стадіон один із лідерів по відвідуваності у лізі, якщо подивитися на статистичні дані ПФЛ) свято футболу, яке своїм некоректним суддівством затьмарюють арбітри, які обслуговують матчі.

Суддівство таких матчів,  як ФК “Черкащина-Академія” (Білозір’я) – «Нива» (Вінниця) під арбітражем Єгора Кевлича (м. Кропивницький), «Нива» (м. Вінниця) – «Нива» (Тернопіль), «Нива» (м. Вінниця) – «Поділля» (Хмельницький) під арбітражем Ігора Сташука (м. Чернігів); «Нива» (м. Вінниця) – ФК «Минай» (м. Ужгород) під арбітражем Сергія Задирана (м. Київ); СК «Чайка» (с. Петропавлівська Борщагівка) – СФК «Нива» (м. Вінниця) під арбітражем Ігора Горбаня (м. Одеса) викликало масу обурень у вінницьких вболівальників, футбольної громадськості міста. Піком суддівського безчинства, відверто упередженого ставлення до вінницьких футболістів – стали діяння арбітра  Ігора Горбаня у матчі СК «Чайка» – СФК «Нива» (15.09.2018 р.), який вкрав у команди перемогу, спочатку не зарахувавши гол, який був, а потім – призначивши неіснуючий 11-метровий у наші ворота (нарізку моментів необ’єктивних дій судді направлено пану Лучі Лучано в Комітет арбітрів).

Якщо Ви ніколи не бачили, як група дорослих хлопців зі сльозами на очах (чоловіки не плачуть – чоловіки засмучуються) буквально б’ється головою об стіну від кричущої несправедливості, то варто було побувати у роздягальні нашої команди у с.м.т. Макарів. Саме після цієї гри головний тренер команди Колчін Д.Б., який є висококваліфікованим спеціалістом, зневірившись у можливостях чесно досягнути результату, а перед командою стоїть завдання підвищитися у  класі, – подав у відставку.

Можливо, команда «Нива» комусь заважає?! У такому разі, у місті Вінниця, яке дало українському футболу таких футболістів як В. Циткін, І. Вишневський, В. Тищенко, І. Паламар, В. Рац, С. Нагірняк та багато інших, надовго зникне професіональний клуб.

Спортивно-футбольний клуб «Нива» не займається позафутбольними «іграми» і хоче в чесній боротьбі на полі доводити свою майстерність.

Ми, зціпивши зуби,  будемо боротись до кінця, але надалі не дозволимо глумитись над собою й вболівальниками Вінниччини!…»

Не скажу, що мені не було відомо про цей лист, проте будь-якої участі в його підготовці, зокрема формуванні тексту я не приймав. Сьогодні заявляю, що повністю підтримую наших футболістів й тренерів. Був присутнім на матчі в Макарові, й бачив, що лише у першому таймі з трьох очевидних пенальті в ворота «Чайки» суддя призначив лише один.

Тепер про те, що називають чутками, близькими до дійсності. Зовсім недавно один з клубів пообіцяв арбітру в разі перемоги над вінницькою «Нивою» 70 тисяч гривень. Матч закінчився з нічийним результатом – яку суму отримав суддя, наразі невідомо.

У бюджеті багатьох клубів закладені кошти на роботу з суддями. Один з них, який виступає в нашій групі, визначив такі суми: 2 000 євро у разі перемоги, 1000 євро – за нічию (чому в євро? – мабуть, близько до єврозони). Підраховано, що уже в нинішньому сезоні цим клубом з необмеженими фінансовими можливостями  витрачено на суддів більше 10 тисяч валюти Євросоюзу!

В Прем’єр-лізі зовсім недавно мав місце випадок, коли в одному матчі головному судді пропонувалось одним із клубів 30 тисяч доларів за позитивний результат.

Я вимушений говорити: «ходять такі чутки» задля уникнення зайвих конфліктів навколо команди – хоча для мене особисто – це факти з об’єктивної реальності.

Судді другої ліги – це молоді люди 22-27 років, що якраз відповідає віковим критеріям, передбачених для призову в Збройні сили України. Їх фізичні дані для проходження військової служби теж наглядно безперечні. Чому ж тоді переважна більшість цих хлопців не були призвані або мобілізовані. Упевнений, якби вони пройшло армійське горнило, відчули подих війни й побачили смерті патріотів на сході України – їх очі не світились би євро-доларо-гривневими купюрами!

Разом з антикорупційними організаціями взялись за цю тему,  ми встановимо, хто з суддів ухилявся від призову чи мобілізації, й будемо ініціювати притягнення їх у тому числі до кримінальної відповідальності.

______________________________________________

Пройшло достатньо багато часу, як нашу «Ниву» звинуватили в проведенні матчів з фіксованим результатом, тобто здачі матчів, чи купівлі результату, чи підкупі суддів… Нічого не підтвердилось. Команда (не адміністрація) звернулась із запитом до поліції, й отримала відповідь, у якій жодні звинувачення на адресу вінницького СФК «Нива» відсутні (копії відповідних документів – додаються).

Голова суддівського комітету та голова комітету з етики і чесної гри ФФУ Лучі Лучано і Франческо Баранка мають  піти у відставку, як особи, що не справляються зі своїми обов’язками й при цьому отримують явно завищену зарплатню (200-300 тисяч євро на рік).

Взагалі, не розумію логіки – виховувати суддів й керувати чесністю в українському футболі запрошуються фахівці з Італії – самої футбольно-корумпованої країни в Європі?! Чи у них інші завдання?

Громадськість вимагає від ФФУ оприлюднити офіційні дані щодо зарплат (фінансової допомоги, підтримки тощо) осіб, які працюють на вищих посадах у Федерації – від Президента до голів комітетів й прирівняних до них).

  1. Друга ліга – це аматорський чемпіонат чи професіональний футбол?

Відповідно до статутних вимог УЄФА і ФФУ, регламентних норм й ліцензійних умов – в чемпіонатах професіональних команд можуть приймати участь лише клуби – суб’єкти господарювання.

Тільки у нашій групі серед десяти команд 5 не мають статусу професіональних, вони не є легітимними учасниками змагань, а саме:

  • ФК «Калуш»
  • СК «Чайка»
  • ФСК «Буковина»
  • НК «Верес»
  • КП «Полісся»

Чому ми маємо виконувати зазначені вимоги та як об’єкти господарювання сплачувати податки державі, а інші від цього звільнені. Це ознаки класичної корупції від Федерації футболу України: надання переваг одним перед іншими.

Більш того, у таких діях вбачаються ознаки злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків).

Ми не збираємось позбавляти наших друзів-співвітчизників з Івано-Франківської, Житомирської, Чернівецької, Київської та Рівненської областей можливостей споглядати футбольне дійство й вболівати за свої команди, але істина дорожче.

Вимагаємо зарахувати зазначеним командам технічні поразки у проведених уже матчах, й надати їм право подальшої участі в чемпіонаті тільки після проведення відповідних організаційних змін та набуття статусу суб’єкта господарювання.

 

  1. «Футбол і партія – єдині!»

Відповідно до пункту 1 статті 1 Статуту Союзу Європейських Футбольних Асоціацій (УЄФА) – він є політично і релігійно нейтральною організацією , a згідно зі статтею 7bis Асоціація – член УЄФА зобов’язана дотримуватись норм її Статуту та положень і рішень, ухвалених на його основі.

У чинному (затвердженому Установчими зборами 16.06.2017р.) Статуті Федерації футболу України (ст.ст. 4,5)  зазначається, що правовою основою діяльності ФФУ є Конституція та законодавство України, статутні і регламентні документи ФІФА та УЄФА…, а також,  що ФФУ визнає цілі та завдання ФІФА та УЄФА, керується в своїй діяльності документами зазначених організацій та приймає на себе зобов’язання дотримуватися обов’язків, передбачених останніми для Національних асоціацій.

Політична нейтральність –  принцип суспільного служіння, законності, відповідальності, справедливості і непідкупності будь-якої посадової особи, це ознака її високого професіоналізму і моральної зрілості.

УЄФА визнала цей принцип основоположним і обов’язковим, затвердивши його у першій статті Статуту, й зобов’язав дотримуватись його усі Асоціації-члени.

Із незрозумілих причин цей принцип всупереч вимогам УЄФА не був врахований і затверджений Статутом ФФУ. Є достатньо ознак для висновку, що це було вчинено навмисно – для легалізації на посаді Президента ФФУ Павелка Андрія Васильовича.

Довідково. Павелко А.В. – народний депутат України, член політичної партії «Блок Петра Порошенка». Заступник голови фракції, голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету.

Грубо порушені статутні вимоги міжнародної футбольної спільноти, тому Андрій Павелко має негайно подати у відставку з посади Президента ФФУ, або невідкладно написати заяву про вихід з політичної партії, складення повноважень заступника голови фракції та голови Комітету ВР.

Більш того, поєднання обов’язків народного депутата України і Президента ФФУ, на моє глибоке переконання, призводить до наднизької ефективності й результативності роботи як у Верховній Раді, так і в футбольній Асоціації.

Й у продовження.

Наполягав й буду наполягати на ліквідації конфлікту інтересів (а це корупційна складова), який має місце у керівництві ФФУ: віце-президент Федерації О.Собуцький володіє клубом «Агробізнес» з містечка Волочиськ Хмельницької області. Він забов’язаний подати у відставку!

Ніяк не можу оминути увагою народний клуб «Верес» з міста Рівного. За два роки «з третього світу в перший» – безпрецедентний успіх. Потім ще цікавіше: ФК «Львів» робить неймовірний стрибок з другої ліги в Прем’єр-лігу, й неочікувана трансформація народного клубу: «Верес» знову в другій лізі нібито як заміна футбольному клубу «Львів». Сюжет для пригодницького фільму: кумівство, гроші, повне ігнорування законів України й футбольних принципів і правил. Я уже не кажу про моральну сторону цієї історії!

Кажуть, що зять третього Президента України Віктора Ющенка Олексій Хахльов (президент того і нинішнього «Вереса») має «статус» кума очільника ФФУ.

Для мене особисто ці події та факти є безперечними ознаками корупційної діяльності футбольних функціонерів клубів і Федерації.

Про корупційну системність!

Завжди наполягав й є прихильником того, щоб великий футбол повернувся у такі міста як Харків, Дніпро, Запоріжжя. З великою повагою до людей Дніпропетровщини, але можу стверджувати, що команда «Дніпро-1» була протиправно заявлено на чемпіонат сезону 2017/18 в Другу лігу. Вона не грала в аматорах, й відповідно до ліцензійних умов не могла бути прийнята в члени ПФЛ.

Тоді ж за політичною доцільністю без достатніх підстав було заявлено у Другу лігу сімферопольську «Таврію». А де принцип політичної нейтральності?

 

На останок.

Що вам кажуть прізвища О.Герега, Т. Герула, К. Єлісеєв, М. Єфімов, А. Мацола, Ю. Почотний, Н.Холодницький…?

Упізнаються бізнесмени, держслужбовці, але згадати щось пов’язане з футболом – складно.

Це віце-президенти ФФУ, які потрібні лише для організації проведення й фінансування іміджевих заходів особисто для Андрія Павелка, чи як дах для нього від кримінальної юстиції.

Така організація роботи футбольної Асоціації України й корупційна система управління ніколи не призведуть до успіхів нашої Держави на футбольних аренах.