Колінз Нгаха: «Увага вболівальників не втомлює»

Візитка

Нгаха Колінз № 24

Зріст 177 см,  вага 76 кг

Сезон Команда Ліга Ігри(голи)
03/04 «Красилів-Оболонь» Перша 2 (0)
06/07-07/08 «Ністру» Атаки Вища 57 (19)
08/09 «Зоря» Луганськ Вища 1 (1)
10/11-14/15 «Сталь» Алчевськ Перша 113 (10)
14/15-15 «Вінниця» Обл+аматор 16 (3)
15/16 «Авангард» Краматорськ Друга 18 (0)
15/16-16 «Вінниця» Обл.+амат 14  (1)

 

Колінз – це імя чи прізвище?

– Колінз – це ім’я. Прізвище Нгаха.

– Як потрапили на Україну?

– Я народився в Камеруні. Там і почав займатися футболом з 9-ти років. Спочатку вуличним, потім професійно. Грав у першій та вищій лігах Камеруну. Потім у 2002 році приїхав в Україну на навчання. Тепер у мене в Вінниці дружина та двоє синів.

– Якщо зрівняти тренерські школи Камеруну та України?

– Тут тренери більш професійно підготовлені, ніж у Камеруні на той час.

– З ким із українських тренерів було найцікавіше працювати?

– Напевно з Волобуєвим Анатолієм Івановичем у алчевській «Сталі». Це логічно, я там майже п’ять років грав і мені з ним було комфортно працювати.

– Що Ви можете відмітити в роботі тренера Юрія Солов‘єнка?

– Зрозуміло, що в одній людині не може бути все ідеально, але мені подобається з ним працювати. Він дуже підготовлений спеціаліст, проводить дуже цікаві тренування з яких я, до речі, дещо беру на замітку. Адже я тепер навчаюсь на тренера. Він відданий своїй справі, переживає, щоб кожен пас, кожен удар був виконаний бездоганно. Нам комфортно працювати.

– З ким із команди Ви товаришуєте?

– З Браславським Ярославом та Поліщуком Володимиром.

– Вболівальники на трибунах Вас називають Коля, як Ви до цього ставитесь?

– Все життя в 0Україні мене так називають. Хороше та звичнеі м’я.

– На виїдні ігри завжди приїздить група вболівальників. Як Вам цедопомагає?

– Безумовно, дуже приємно їх там бачити. Завжди приємно відчувати, що ми не одні в тих містах, де ми граємо. Є підтримка, і я розумію, що в людей можуть бути проблеми з часом, з фінансами і не всі можуть їхати далеко, але дух вболівальників передається через цих людей. І, до речі, вони достойно поводять себе і їх завжди чути, хоча їх і не багато.

– До Вас, мабуть, вболівальники виявляють найбільшу увагу. Вона Вас не втомлює?

– Ні, навпаки, дуже приємно, буває навіть не зручно.

– А якщо після гри Вас попросять дати тисячу автографів?

– Хоть тисячу. Хоть тисячу п’ятсот. Я поки не роздам всім, звідси не піду. Тому, що дуже приємно, що багато людей приходить і особливо, коли діти після гри вибігають, просять автографи, сфотографуватися. Я розумію, щи для них в якійсь мірі є прикладом і їм є до чого прагнути. І таким чином ми допомагаємо розвитку футболу уВінниці.

– На Ваш погляд, цей склад командимає шанс вийти до першоїліги?

– Було б не погано підсилити деякі позиції. Зрозуміло, що конкуренція тільки до кращого. Кожен тренер мріє мати два сильних гравці на одну позицію, щоб у нього боліла голова, кого ставити  з двох, а не де взяти одного. Склад боєздатний, молодий і ми додаємо з кожною грою. Краще один одного розуміємо, прогресуємо. І якщо все буде нормально, якщо налагодимо гру в захисті – думаю маємо реальний шанс. А там буде видно, будемо старатися.

 

Автор: Олег Семенов