Футбольний клуб "Нива" Вінниця
12 Березня, 2021, 10:15

Іван Петрук: «Із дитинства мріяв зіграти в клубі рідного міста»

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із новачком вінницької “Ниви” Іваном Петруком.

-Іване, вітаємо із вступом до лав вінницької “Ниви”. Чому вирішив взяти участь в змаганнях Другої ліги?

-Мрія мого дитинства – зіграти в клубі рідного міста. А ще є бажання допомогти прагненню нового керівництва команди – підняти “Ниву” “із колін”.

-Якщо глянути на початковий шлях твоєї футбольної кар’єри, то ми бачимо лише нивівську спортивну школу! Чому не вдалось одразу дебютувати у футболці вінницького клубу, а “шукати щастя” в інших місцях?

-Всьому свій час. На той момент хотілось пограти в різних містах, в інших країнах.

-Тобі вдалось спробувати сили не тільки в аматорській та Першій лігах України, а й і в Молдові, Словаччині та навіть в Португалії! Розкажи про цей період футбольного життя.

-Дійсно, я пограв в різних країнах. Проте найбільше запам’ятався період в Португалії: якісна матеріальна база, професійний підхід, тепла сімейна атмосфера у команді та дуже смачна кухня (сміється).

-Якщо вірити Вікіпедії, твоє амплуа – універсальний півзахисник! Це так? Чи все ж є позиція, де тобі грається найкомфортніше?

– Якщо Вікіпедія пише, то воно так і є (посміхається). Крайній півзахисник, ось найкомфортніша позиція для мене.

-Орієнтуючись на ігрову позицію на футбольному полі, якого гравця світового масштабу вважаєш найкращим в своєму апмлуа?

-Вважаю, що кращий гравець мого амплуа сьогодні – це Мохамед Салах з “Ліверпуля”.

-Якби у тебе була можливість взяти урок футболу в найкращих футболістів всіх часів , хто став би твоїм вчителем?

-Можу відповісти без роздумів. Це Луіш Назаріо да Ліма, або “Зубастик” Роналдо.

-Окрім футболу, чим ще в житті займаєшся?

-Оскільки футбол дав мені змогу подорожувати по різним країнам, подорожі переросли у хобі. А вільний час полюбляю проводити зі своєю сім’єю.

-Під яким номером виходитимеш на поле в офіційних іграх? І чому обрав саме такий номер?

– Номер «33» припав до душі. Але, як на мене, номер на спині не є чимось дуже важливим. Найголовніше – битися за емблему на грудях!

-Ще декілька слів для вболівальників.

-Бажаю гарного футбольного року! Вболівайте за нашу команду.

Спілкувався Андрій Пацановський

Прес-центр:

Питання до керівництва клубу