До «Ниви» повернувся екс-очільник збірної України. Денис Колчін підсилив свій штаб та не відмовляється від боротьби за перші місця

Рік у Вінниці провів головний наставник місцевого футбольного клубу. За цей час Денис Колчін став своїм для уболівальників, а місто – для нього рідним разом з Одесою. Нещодавно тренер спільно з підопічними підписав «гучне» звернення до кількох футбольних структур щодо «тиску» на команду з боку суддів, що негативно впливає на атмосферу всередині колективу і результатах гри в чемпіонаті. У вінничан помилки арбітрів «відняли» очки. При цьому сам Д. Колчін пояснює, що не чекає відповіді і продовжує вірити тільки в свій колектив, а для його посилення вже зробив кілька кадрових змін у тренерському штабі.

«Запрошення тренерів Сергія Ваколюка і Володимира Циткіна, як я вважаю, покращило якість гри «Ниви»

 – Денисе Борисовичу, після того, як Ви подали у відставку, президент клубу В. Вовк не тільки її не прийняв, а й наділив великими повноваженнями. Так заявлялося… Як збираєтеся ними скористатися?

– Все, що в команді роблю особисто я і наш штаб, націлене на те, щоб домогтися максимального результату. Ті повноваження, якими я нібито наділений, у мене були і раніше. Вони не збільшилися. Будь-які перестроювання в клубній ієрархії виконуються для поліпшення тренувального процесу і щоб ми перемагали.

Що сталося за останній тиждень? Дійсно, відбулися глобальні зміни. Ми переформатували тренерський штаб, запросили Сергія Ваколюка, який минулої осені працював зі мною, потім пішов в житомирське «Полісся», а коли там відбулася зміна тренерського складу, то він залишився без роботи. Сергій Павлович живе у Вінниці. Він – прекрасний фахівець. З його приходом об’єктивно покращився тренувальний процес.

 – За що він відповідає в команді?

– Як помічник головного тренера Ваколюк повністю бере участь у всій тренерській роботі, включаючи комплектацію складу, і відповідає за фізичну підготовку. Це його «коник». Коли я запросив Сергія Павловича повернутися, він із задоволенням відгукнувся на пропозицію і органічно вписався в команду.

Далі, ми поміняли тренера воротарів. Замість Олега Шумовицького за цю ділянку роботи тепер відповідає Володимир Циткін (з 2013 року він очолював юнацьку збірну України, – прим. авт.).  Володимир Борисович повернувся в клуб. Ротація була викликана об’єктивними передумовами. З Олегом Сергійовичем розлучилися дуже добре. Вже можу сказати, що В. Циткін теж істотно посилив якість тренувального процесу. Запрошення тренерів, як я вважаю, покращило якість гри «Ниви».

 – Нинішній склад вважаєте оптимальним, чи планується ще посилення команди?

– По ходу сезону багато речей відкриваються з іншого боку.  На жаль, є гравці, які трохи розчарували. Не зовсім етично з мого боку називати імена. Знову ж, з приходом нових-старих фахівців, я маю на увазі, В. Циткіна і С. Ваколюка, які раніше працювали з «Нивою», вони «свіжим поглядом» оцінили ситуацію в команді і вказали на деякі моменти.

Звичайно, хочеться посилитися, але це малоймовірно.  Складно в середині сезону знайти «вільних агентів». Якщо вийде, могли б посилити одну-дві позиції. Але потрібно знайти футболістів, які відповідають конкретним вимогам.

 – Якщо порівняти рівень гравців команд Другої ліги в минулому сезоні і нинішньому, він залишився приблизно тим же?..

– Різко підвищився. Всі 10 команд об’єктивно сильніше. Додали всі без винятку, включаючи новачків.  Для нас це було несподіванкою. Візьмемо, наприклад, ужгородський «Минай», який зараз очолює турнірну таблицю. Команда проводить перший сезон, але підбір гравців дуже сильний. Хмельницьке «Поділля», «Чайка» з Київщини, хоча і в числі аутсайдерів, але цілком можуть боротися за перші місця. Це видно і по таблиці. Всі команди йдуть дуже щільно. Якщо рівненський «Верес» невдало розпочав чемпіонат, то зараз стрімко «вирівнюється» і набирає очки.

Повторюся, у всіх наших суперників дуже сильні склади, тому в кожній грі надзвичайно важко здобуваються очки. І не тільки нам вони нелегко дістаються… Тому результат кожної гри непередбачуваний.

Умовно один з сьогоднішніх лідерів може програти аутсайдеру. Упевнений, що тенденція непередбачуваності збережеться і в другому колі. На початку сезону ми один одного вивчали, адже склади команд змінилися. Тепер вже знаємо, тому грати буде ще складніше. Тим цікавішим є чемпіонат для глядачів, а ми постараємося не розчарувати вінничан.

«Я впевнений, що Василь Вовк стримає слово і не буде більше робити заяв про «зняття команди» з чемпіонату»

– Наскільки вважаєте можливим виконання завдання, що стояло перед початком чемпіонату стосовно першого або другого місця в групі?

– Це в наших силах…

 – Василь Вовк іноді любить заявляти про «зняття» «Ниви» з чемпіонату. Вболівальники до цього звикли. Як такі заяви позначаються на гравцях?

– Я вже теж звик. На гравцях – вкрай негативно… Ми розмовляли з цього приводу з Василем Васильовичем, обговорювали це, і він, як особистість неординарна, але однозначно патріот своєї країни, клубу та міста, і людина з великої літери, сприймає об’єктивну критику, аналізує, робить висновки і на прес-конференції сказав, що таких заяв робити більше не буде. Вони не приносять позитиву команді. Більш того, це шкодить загальній справі. Я впевнений, що він свого слова дотримається.

 – Гравці і тренерський штаб зробили публічну заяву на адресу керівництва ПФЛ, ФФУ та інших структур з приводу неналежного суддівства у низці матчів першого кола, що призвело не тільки до втрати очок, але й неабиякої реакції – сльозам футболістів в роздягальні після помилок арбітрів. Який результат очікуєте від цього звернення?

– Ніякого. Це голос волаючого в пустелі. Даремний, ніким не почутий заклик… Я підозрюю, що ніякої реакції не буде. Взагалі.

– Тема упередженого суддівства не тільки у Другій і Першій, а й Прем’єр-лізі давно втомила. Мені чомусь здається, що і вболівальники все прекрасно розуміють. Серед вінничан є досить впливових в спортивних колах України людей. Чи не можуть вони стати лобістами, в хорошому сенсі цього слова, щоб мінімізувати упередженість арбітрів надалі?

– Я займаюся спортивним процесом. Виключно. Я відповідаю тільки за нього. Все інше не в моїй компетенції. Більш того, я не розуміюся у подібних тонкощах. Займатися цим я не буду і не хочу. Не мого розуму справа.

Те, що «вінницьких» чимало в усіх гілках влади, не тільки в спортивних структурах, це факт. Але моє завдання – тренувати футболістів і давати результат на полі. Розумію, що через суддівство часом страждає спільна справа, але я точно не буду ходити по кабінетах Федерації футболу і просити допомогти «Ниві».

 – У позаминулому сезоні Ви очолювали одеську «Жемчужину», яка тоді завершила сезон на першому місці у Другій лізі. Можна порівняти той сезон Вашої роботи в Одесі з нинішнім у Вінниці не по грі команд, а за якістю суддівства?..

– «Жемчужина» принципово не займалася питаннями суддівства за цілою низкою об’єктивних і суб’єктивних причин. Якість суддівства за ці сезони стала нижча. Це факт. За рік роботи в Вінниці я, як тренер, можу порівняти рівень арбітражу. Не знаю чому, але він істотно впав. Скажемо так: в Одесі наш колектив не відчував того тиску з боку суддів, який бачу, тренуючи вінницьку команду.

Може бути, що це ланцюг якихось трагічних обставин, випадковостей і помилок. Все-таки арбітри Другої ліги – це початківці, недостатньо досвідчені фахівці, яким допустимо помилятися. Помиляються і авторитетні рефері. Будь-хто може. Ймовірно, можна нарікати на те, що саме нам випала така чорна смуга суддівських помилок в більшості матчів першого кола.

– Наскільки вірогідним може бути об’єднання різних клубів, які вважають суддівство необ’єктивним і теж потрапили на «чорну смугу», заради спільної заяви?

– Маєте на увазі створення великого резонансу? Думаю, таке малоймовірно. Демарші з боку клубів були. Проблема якості суддівства давно актуальна. Але фундаментальних змін я не бачу. З іншого боку, глобальних системних суддівських ляпів я теж не помічав. Саме в нашому випадку так складалося. Але нижче моєї гідності нарікати тільки на суддів. Я намагаюся промахи шукати в своїй роботі, в грі команди теж досить огріх. Знаєте, коли команда «веде» гру, то ніякому судді не під силу переломити хід матчу. Поки ж «Нива» грає нерівно.

«Вінниця для мене як хороше вино, коли букет розкривається не відразу. Подобається післясмак. Порівнюючи з Одесою, розумію, що Вінницю потрібно цінувати»

 – Перехід з штучного покриття СК «Нива» (кол. стадіон «Хімік») на природний газон ЦМС (кол. «Локомотив») позитивно чи негативно позначився на грі команди?

– Однозначно, це крок вперед. Всі без винятку футболісти не люблять грати на «синтетиці». Вона травмонебезпечна. Страждають, перш за все, суглоби. Стадіон СК «Нива» в хорошому стані, але і він має свій ресурс, вік. Це перше. А друге – сама атмосфера «Локомотива», стадіону, на якому «Нива» грала в Прем’єр-лізі, інша. І футбол там виглядає по-іншому. Уболівальникам там комфортніше, до того ж вони згадують славні сторінки клубу.

 – Василь Вовк говорив, що на «Локомотиві» обмежено час тренувань…

– Проблеми бувають всюди. Це муніципальний стадіон, де діти займаються в різних секціях. Там всього лише дві роздягальні. Крім того, на стадіоні проводяться різні змагання. Будь-які нестиковки вирішуються в робочому порядку. І керівництво стадіону нам завжди йде назустріч.

Адже нам важливо ще й не «вбити» поле. Якщо пройшла злива, ми самі відмовимося від тренування, щоб зберегти газон. Головне, що ми проводимо тренування на стадіоні. А те, що часом перевдягаємося на трибуні, тому що дітки зайняли роздягальню, це дрібниці.

 – Для тренувального процесу цієї кількості тренувань вистачає?

– Не зовсім. У команди є альтернатива. Ми можемо проводити тренування на стадіоні «Олімп» ВНТУ. Я скажу так, що сьогодні не все в наших силах і силах працівників ЦМС. Потрібно віддати належне персоналу, їм вдається підтримувати поле в гарному стані при колосальній завантаженості. Я б навіть сказав, що поле відповідає рівню Першої ліги. Вдячний Сергію Руденко, директору стадіону, що він якось примудряється при обмежених коштах і можливостях утримувати поле в такому вигляді.

 – Функціонально і інфраструктурно «Нива» готова брати участь в чемпіонаті Першої ліги?

– Це як раз той випадок, коли ми своїми результатами повинні змусити людей, які можуть нам допомогти, повернутися до команди обличчям. На сьогоднішній день реально багато чого не вистачає. Чим краще ми граємо, тим простіше керівництву «Ниви» стукати в двері і просити про допомогу.

Коли вийдемо в Першу лігу, керівництву міста буде складно відмахнутися, і ми зможемо прискорити розвиток вінницького футболу. Я розумію, що в місті багато проблем і без футболу. І нам не так допомагають, як ми хочемо, з цієї причини. Але підігріваючи інтерес до команди своєю грою, я впевнений, що змінимо ситуацію.

 – Чи залежить кількість уболівальників на трибунах від рівня гри «Ниви»?

– У футболі є така тенденція. Хоча в Вінниці спостерігається якась константа. З матчу в матч приходить приблизно однакова кількість людей. Але і ми не дуже-то тішимо грою…

 – Більше року Ви живете в місті. Можете дати йому більш осмислену оцінку. Можливо, навіть з’явилися свої улюблені куточки…

– Місто розкрилося не відразу. Після Одеси до нього треба було звикнути. У Вінниці є свій колорит, своя ментальність. Зараз обжився, сприймаю її як рідне місто. Вінниця для мене як хороше вино, коли букет розкривається не відразу. Подобається післясмак. Порівнюючи з Одесою, розумію, що Вінницю потрібно цінувати.

Оскільки всі один одного знають, важливо зважувати кожен свій вчинок. Потрібно думати, як ти себе ведеш, враховувати свій статус, оскільки представляєш клуб. Чим більше живу у Вінниці, тим частіше ловлю себе на думці, що залишився б тут жити назавжди. Є відчуття другого дому.

Місцеві університети досить високої якості. Я можу порівняти одеський педагогічний і вінницький. Це дві великі різниці. Вінницький набагато краще за багатьма параметрами. Точно так і медичний.

Мені дуже подобається Центральний парк. Він зручно розташований, чистий, охайний. Старший син займається в юнацькій команді «Ниви» і живе зі мною. Ми частенько гуляємо парком. На стадіоні займаються хокеєм на траві, поруч каток, де грають юні хокеїсти. Крім цього, в парку регулярно проводяться кулінарні фестивалі.

Знаєте, коли запрошую до Вінниці гравців, вони спочатку по-різному ставляться до міста, але дуже скоро всім починає подобатися. Напевно, з цієї причини багато хто залишається тут жити.

За матеріалами “РЕАЛ