Футбольний клуб "Нива" Вінниця
5 Квітня, 2021, 9:03

Дмитро Бондар: «Сподіваюся на продовження успішної серії матчів»

Вашій увазі пропонуємо інтерв’ю з новачком вінницької “Ниви” Дмитром Бондарем.

-Доброго дня, Дмитре! Вітаю з дебютом у футболці вінницького колективу. Які емоції переповнюють тебе від старту цього футбольного року?

-Доброго дня, дякую. Задоволений тим, що вже три гри є переможними для команди. Сподіваюся, продовжимо і надалі так грати.

-Ти у Вінниці народився, але за вінницькі команди раніше не грав! Отже, питання про адаптацію буде доречне.

-Так, я народився у Вінниці,  розпочинав у тодішній СДЮШОР “Ниві”. Але ще в 11 років, Юрій Зойтович Кочмарюк мені допоміг поїхати у Донецьк, за що я йому дуже вдячний.

Адаптація у «Ниві» пройшла досить добре. Бо деяких гравців я знав, з іншими вже в процесі знайомився. Атмосфера в команді доволі хороша.

-В Донецьку ти потрапив до школи місцевого “Металургу”, якого, на жаль, вже немає на футбольній мапі України. Чому обрав саме кольори “металургів, а не, скажімо, більш іменитого “Шахтаря”?

-Я взагалі поїхав у “Олімпік”, тренувався з дорослішими на рік партнерами тому, що мого віку у клубі ще не було. Сподобався тренеру команди U-19 Жицькому Сергію Георгійовичу. Саме він через рік мав приймати гравців мого року народження. Тому запропонував залишитись в команді. Але гравці академії “Олімпіка” мешкали в “УОР Сергія Бубки”, а я не мав можливості там залишитися через юний вік.

Потім ще була спроба в Маріуполі закріпитись, проте Сергій Георгійович порекомендував мені “Металург”. Я йому довіряв, і не помилився. В “Металурзі” було все для підвищення своєї майстерності.

-Якщо в академії “Металургу” все було добре, то чому ти потрапив на протилежну точку мапи України, до Володимир-Волинського?

-Цікава була історія, але для моєї мами – справжній жах, який її довелось пережити (посміхається-авт.). В академії у мене виявили гастрит, і призначили піврічне домашнє лікування, дієти.

Через півроку, той же Юрій Зойтович запропонував поїхати до Володимира-Волинського. Він відразу пояснив, що команда там дуже серйозна, і я зможу набрати кондиції. Все пройшло дуже добре. Чудовий тренер, Луньов Ігор Анатолійович, навчив мене багато чому та допоміг оговтатись від болячок та повернути свою форму.

Проте доля тебе знову заносить на велику відстань – до Нікополя! Чому саме там вирішив дебютувати на професійному рівні?

-За 6 місяців до випуску з дитячої академії, в мене була дуже важка травма. Прийшлось взяти паузу з футболом. Проте тренер “Нікополя” того часу запропонував мені доєднатись в його команду з умовою, що допоможе мені з відновленням та даватиме ігрову практику в чемпіонаті. Причин не довіряти йому в мене не було, тому і розпочинав свій шлях саме на півдні України

Далі найцікавіше – дніпропетровський “Дніпро”, який проводив фантастичний сезон та грав у фіналі Ліги Європи. Як там складались справи?

-В “Дніпрі” було неймовірно добре! Це була велика команда. Я пишався тим, що захищав їхні кольори. Спочатку було складно : тренували нас як не чемпіон СРСР, то легенда “Дніпра”. Вимагали викладатись не на 100, а на 200%.

Через деякий час звик стало легше. Пройшов шлях від U-19 до останнього подиху тодішнього “Дніпра” на професійному рівні, який закінчував у Другій лізі.

-Чому після “дніпровської історії” ти вирішив відправитись працювати за кордон? І не до країн Європи, а до екзотичної азіатської країни!?

-Агент запропонував поїхати до команди, яка бореться за те, щоб потрапити до змагань АФК. Поспілкувався з Артемом Барановським, який тоді вже виступав в тому чемпіонаті. Оскільки нічого поганого я не почув, то й прийняв рішення спробувати.

-Наскільки мені відомо, умови гри в Таджикистані потребують хорошого функціонування організму: спека, підвищений тиск, різний годинний пояс… Як тобі вдалось звикнути до того всього?

-Якщо чесно, то так і не звик (сміється). Коли вперше вийшов з літака, то відразу відчув непритаманну спеку. А ще й вітер, гарячий вітер. Влітку там грати неймовірно важко, температура сягає до 45-48 градусів.

А ігри проходили з 16-ї години. Насправді, було дуже важко.

-Загалом, як ти можеш оцінити своє “азіатське відрядження” ?

-Якщо брати в футбольному плані, то щось “своє” я там таки отримав. Без характеру там грати не можливо, тебе попросту “затопчуть”. В Азії дуже жорсткий футбол. Але країна, де я грав, сподобалась, є гарні місця. В Таджикистані є водосховище, але для них це – море. Кажуть, “Ходімо до моря” (сміється – авт.). Таджики взагалі дуже добрі: допоможуть та порадять без жодних проблем.

Ти знову повернувся в Україну. І не куди-небудь, а до рідного міста. Чому саме “Нива”? Впевнений, були й інші варіанти продовження кар’єри…

-Були розмови у щодо інших варіантів … Але конкретики, яку надав мені Володимир Борисович Циткін, не було! Трішки треба було часу, щоб ухвалити рішення щодо повернення в Україну. Поспілкувався з рідними. Всі погодилися, що краще повернутись до рідного міста!

Команда з амбіціями на наступний сезон, тренер досить хорошого рівня. Тому це тільки піде на користь.

-Якщо порівнювати тренувальний процес в Азії та у нас, яка методика сприяє кращому розвитку тебе, як професіонала?

-Тренувальні процеси зовсім різні. В Азії з тренажерного залу ми не виходили. Постійно стрибали, бігали з бар’єрами. Силовий футбол береться за основу в тій частині світу. Слабину в центрі поля дамо і все –  можна сказати, що гру програли. А у Вінниці більше над тактикою і технікою працюємо.

Мені саме цього не вистачало… Як би це не банально звучало, але все позабував (сміється): куди бігти, як підстрахувати тощо.

Але в сучасному футболі потрібно поєднувати обидва аспекти, причому на однаковому рівні. Тому у вільний час, намагаюсь відвідувати тренажерну залу.

-Яку функцію виконуєш на футбольному полі і хто, на твою думку, є найкращим у схожому з тобою амплуа?

-Моє місце на полі – правий захисник! Тому подобається гра Ашрафа Хакімі.

-Давай уявімо, що ти став власником контракту на одне приватне тренування з будь-якою зіркою великого футболу. Тобі варто лише вписати його прізвище. Хто б це був?

-Безумовно, це Серхіо Рамос! Він лідер на полі і в роздягальні. Відбір у Рамоса сильний, це жорсткий футболіст. Знає, коли треба зіграти “брудно”, щоб допомогти своїй команді.

-Чим цікавишся в повсякденному житті?

-Окрім тренажерного залу, намагаюся ще й всебічно розвиватись! Моя дівчина – історик, тому допомагає мені дізнатися про цікавинки життя минулого. Також полюбляю дивитись серіали.

-І декілька слів для вболівальників.

-В першу чергу, дякую вболівальникам за те, що в непростий час вони і досі з нами! Дуже приємно грати, коли на стадіоні є фани.

Ми будемо намагатися робити все, що від нас залежить, щоб наші вболівальники підтримували нас не тільки в Другій лізі… Вінниця заслуговує більшого!

Спілкувався Андрій Пацановський

Прес-центр:

Питання до керівництва клубу