Денис Бобович: «Для мене приклад — мій батько»

Денис Бобович (Нива) після голу у ворота Металурга 19 серпня став кращим молодим бомбардиром сезону у клубах другої ліги

Нападаючий Ниви Денис Бобович лише місяць тому він дебютував у футболці «зелених», а на його рахунку вже чотири голи (три — в чемпіонаті і один — в Кубку). Він щоразу відкривав рахунок в іграх, які закінчувались позитивним для вінничан результатом. Літо 2016 року він явно може занести собі до активу.

— Денисе, твій батько Ігор Бобович грав за відомі команди і немало забив за свою кар’єру. Можна сказати, що футбол у тобі — на генному рівні?

— Так, можна впевнено сказати, що футбол в мені закладений змалку. Батько грав за такі команди, як Десна, вінницька Нива, Чорноморець, був найкращим бомбардиром сезону. Тому не дивно, що я рано почав займатися футболом — з шести років. Моїм першим тренером в ДЮСШ Юність в Чернігові був Володимир Васильович Дробот.

— Після Чернігова ти вирушив підкорювати Донецьк…

— Так, 2009 року я потрапив в Академію донецького Металургу. Спочатку моїм тренером був Раїс Равільович Теркулов, а вже на випускний рік — Ігор Євгенович Король. Також в донецький період кар’єри довелось попрацювати під керівництвом Олександра Васильовича Петракова, який викликав мене до збірної на товариські ігри.

— Чому ж тоді не вдалося закріпитись в Металурзі?

— 2012 року у виїзній грі з Зорею я отримав травму — роздушив плеснову кістку. Після лікування не встиг набрати необхідних кондицій, ще провів кілька ігор за команду U-19, але якраз закінчився контракт.

— Після цього ти на досить тривалий час зник з поля зору футбольних фахівців.

— Я повернувся до Чернігова, протягом чотирьох років грав на обласному рівні, зокрема за ЛКТ Чернігів та ніжинський Фрунзівець, також підтримував форму самостійно, а вже цього літа у моєму житті з’явилась вінницька Нива.

— Ти задоволений таким поворотом своєї кар’єри?

— Після Донецьку я справді зголоднів за такими умовами. Тут мені все сподобалось — тренери, тренувальний процес, поля, умови. Я приїхав на перегляд і спробував себе зарекомендувати. Тренери повірили в мене і я підписав контракт.

— І одразу почав виправдовувати їх надії. Розкажи про свої голи. Яким був перший з них?

— Так, дійсно мені вдалося відзначитись вже у дебютній зустрічі. 20 липня ми грали кубкову гру з хмельницьким Поділлям. Наш опорник Євген Ключик взяв на себе ініціативу, обіграв кількох суперників і зробив подачу на лінію штрафного майданчика. Я зіграв на випередження і переправив м’яч головою у дальній кут.

— Дебютний матч у другій лізі з Енергією також виявився результативним.

— Наш лівий захисник Олександр Борячук пройшов флангом і зробив довгу передачу. Захисники суперників не розібрались між собою, зіткнулись один з одним, а я цим скористався і перекинув воротаря, який вийшов далеко з воріт.

— Ну і два голи наприкінці серпня…

— У грі з запорізьким Металургом наш лівий нападаючий Володимир Поліщук прострелив, я зіграв на випередження і пробив. Спочатку воротар зреагував на мій удар, але м’яч знов потрапив до мене, я не розгубився і добив. А у грі з Нікополем той же Володимир Поліщук після флангового проходу пробив, і я вдало зіграв на добиванні.

Денис Бобович (Нива) після голу у ворота Металурга 19 серпня став кращим молодим бомбардиром сезону у клубах другої ліги

Денис Бобович (Нива) після голу у ворота Металурга 19 серпня став кращим молодим бомбардиром сезону у клубах другої ліги

— Всі чотири м’ячі об’єднує те, що вони були забиті на початку зустрічей. У всіх чотирьох випадках ти відкривав рахунок. Це просто збіг?

— Не знаю, просто так виходить. Команда створює моменти, а я намагаюсь виконувати те, що від мене вимагає тренерський штаб. Так, перед грою і справді позамежний настрій. Я знаю, що на кожну гру треба налаштовуватись як на останню і намагатись витиснути з себе максимум, не жаліючи себе. Не завжди все виходить, ясна річ, але я намагаюсь.

— Але якщо виходить забивати, то чому ж не робити це й надалі? Є плани замахнутись на звання кращого бомбардира?

— В першу чергу — інтереси команди, а вже потім все інше. Усі забиті голи — командна заслуга. Великий обсяг роботи для того, щоб створювати гольові моменти, виконує наша середня лінія. А я вже намагаюсь їх реалізувати. Це стосується і інших гравців атакуючої ланки, вони всі грають на хорошому рівні. Стати кращим бомбардиром, звісно, хотілося б, але, повторюсь, це не є самоціллю. Знаєте, якщо буде потрібно команді — я готовий грати на будь-якій позиції, досвід гри опорником чи навіть захисником я маю. Нива — одна велика родина, і максимальний результат забезпечують усі, починаючи від головного тренера, докторів, адміністратора до останнього вболівальника.

— Денисе, відійдемо трохи від внутрішніх змагань. Який футбол тобі більше імпонує і хто з гравців є для тебе прикладом на полі?

— Мені, мабуть, пощастило з прикладом. Якщо у інших футболістів це якась зірка, то для мене приклад — мій батько. До того ж, на відміну від кумирів з телевізора, він завжди поруч, завжди може підказати, пояснити, що і як правильно робити. Що ж стосується футболу загалом, то мені дуже імпонує британський стиль — максимально жорсткий силовий футбол з боротьбою до останньої хвилини.

— Хотілося б спробувати себе в Британії?

— Ну, поки що це більше схоже на жарт. Я адекватно оцінюю свої сили. Для того, щоб лише мріяти про виступи на такому рівні, треба ще дуже багато працювати над собою!

Станіслав ГОЦУЛЯК

За матеріалами: goldtalant.com.ua