Артем Кулініч: «Не люблю стояти, коли гра «мертва»

Візитка

Кулініч Артем

№ 99

Зріст 185

вага 79

Сезон        Команда                                    Ліга           Ігри (голи)

11/12         «Шахтар-3» Донецьк            Друга          1 (-3)

13     «НПГУ Донсталь» Макіївка          аматори       2 (0)

15/16         «Оболонь-Бровари» Київ      Друга          1 (-5) кубок

 

– Як Ви потрапили до Вінниці?

– Як розпочалась війна, «Шахтар» не давав мені статус вільного агента. Я був на оглядинах в «Олімпіку», «Севастополі», «Металісті», але «Шахтар» запросив велику компенсацію. Коли ж «Шахтар» переїхав до Полтави, мене тоді безкоштовно відпустили. Рік я перебув у Полтаві, пішов у «Оболонь». Коли з «Оболонню» закінчився контракт, у мене був хороший варіант, але не вийшло. І тоді агент сказав, що у Вінниці збирають команду, хороші задачі ставлять, хороші умови, добрий колектив. Я приїхав на оглядини на два тижні. Сподобалось.

– На той момент були інші пропозиції?

– Пропонували варіант з першої ліги. Але тут був шанс більше грати.

– Ваші враження від Вінниці, від вболівальників?

– Тут, із всіх команд, навіть першої ліги, підтримка дуже серйозна. Тут найкращі вболівальники, стадіон заповнюється весь. Мені тут дуже подобається в плані підтримки. Місто чисте, приємне.

– Фонтан бачили?

– Звичайно (сміється)! В першу чергу пішов на фонтан.

– Ви одружені?

– Ні.

– Чим займаєтеся у вільний час?

– Цікавлюсь усіма видами спорту. Можемо вийти з хлопцями після тренування в волейбол пограти.

– А як би не футбол, то що?

– Як би не футбол – тоді плавання. Я з плавання в спорті розпочинав.

– Футбол – він потрібен для кого?

– Для вболівальників.

– Тоді навіщо потрібні команди, коли на домашні ігри ходить по 100 глядачів?

– Ну, бачите, у нас такий чемпіонат в Україні. Відвідуваність – бачите самі. Але, напевно, хлопці грають, маючи надію перейти в кращу команду, з кращою підтримкою та відвідуваністю.

– Як для голкіпера, для Вас краща гра, коли захисники все відпрацьовують і Ви без роботи, чи коли Ви всю гру у воротах як білка в колесі?

– Звичайно, цікавіше, коли в мене роботи більше. Я не люблю стояти, коли гра «мертва».

– В пропущених голах звинувачуєте себе захисників?

– Себе. Я коли пропускаю гол завжди беру вину на себе.

– Який у Вас самий «пам’ятний» пропущений гол?

– Ми з «Металургом» із Запоріжжя грали, ще коли маленьким був. М’яч з кутового навісили, я хотів вибити кулаком, але проти сонця був, та й перевів м’яч у ворота.

– А найкращий момент або весь матч?

– Ну ось матч з «Балканами». Роботи було багато. Як би не пропустив з пенальті – взагалі було б чудово.

– Ви замітили, в грі з Миколаєвим при рахунку 0-2 вболівальники «Ниву» все одно підтримували?

– Вся команда замітила. Я вважаю, ця поразка не заслужена. А справжні вболівальники ніколи не будуть освистувати свою команду, яка старається.  Фанати і в біді і в радості з командою.

– З ким у команді Ви встигли потоваришувати?

– Зі всіма. Тут дуже хороша дружна команда.  Ніхто не хворіє «зірковою хворобою».

– У грі при виході один на один хто більше нервує, воротар чи нападник?

– Я думаю, нападник. Забити важче.  При виході віч-на-віч  нерви грають. Дивлячись, який рахунок ще. Воротареві що? Залишився та реагуй собі, а нападнику ще потрібно обманути воротаря.

Автор: Олег Семенов